Стефанович Олекса Коронатович

Олекса Коронатович Стефанович
Народився	5 жовтня 1899(1899-10-05) Милятин, Волинська губернія
Помер	1 квітня 1970(1970-04-01) (70 років) Баффало, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Громадянство	Російська імперія  УНР  США
Національність	українець
Діяльність	поет
Alma mater	Карлів університет
Заклад	Український вільний університет
Мова творів	українська
Напрямок	«Празька школа»
Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса Коронатович Стефанович (*5 жовтня, 1899, Милятин, Рівненська область — †4 січня 1970, Баффало) — український поет, літературний критик. Родом з с. Милятина на Рівненщині; з 1922 на еміграції в Празі, де відвідував Карлів університет, від 1944 жив у Німеччині, від 1949 у США.

Життєпис

Народився 5 жовтня 1899 р. у с. Милятині Острозького повіту на Волині в родині православного священика.

Закінчив духовну школу в Клевані (1914), потім духовну семінарію в Житомирі (1919). У 1920—1921 рр. вчителював у с. Садки. З 1922 р. мешкав у Празі.

Навчався на філософському факультеті Карлового університету (1922—1928), у 1930 р. захистив докторат із філософії (тема дисертації — «Метлинський як поет»). Викладав на філософському факультеті Українського вільного університету (1928—1930).

У 1939—1941 рр. працював домашнім учителем.

У 1944 році, коли до Праги підійшли радянські війська, Олекса Стефанович, рятуючи власне життя і волю, залишає Прагу й емігрує до Німеччини, де проживає до 1949 року, а з 1949 р. — у м. Баффало (США). Працював на фабриці, після виходу на пенсію (з 1962 р.) учителем в українській православній суботній школі.

Помер 4 січня 1970 р. в м. Баффало, шт. Нью-Йорк, похований там же, перепохований на цвинтарі у Баунд-Бруку. Життя Олекси Стефановича було сповнене постійних духовних пошуків та глибоких роздумів. Він жив дуже самотньо, коло його знайомих і товаришів було обмеженим і вузьким, відчуття страху та манія переслідування з боку радянської влади до самої смерті не залишали поета.

Творчість

Друкувався в «Новій Україні», «ЛНВ», «Пробоєм», «Христ. Шляху», «Новому Шляху», «Христ. Голосі» й ін. Зб. поезій: «Поезії» (1927), «Stefanos І» (не датована, 1938) і «Зібрані твори» (1975), що включають недруковані зб. «Stefanos II», «Кінцесвітне» та «Фраґменти». Хоч Стефанович належав до празької групи, його творчість позбавлена характеристичного для цього кола волюнтаризму. Поетична творчість поета живиться спогадами про елегійні волинські краєвиди, постаті минулого і трагічні картини історії й сучасности. Ці тематичні площини пронизані двома силами, які розривали творчість Стефановича, — поганством (з обертонами еротики) і християнством, яке домінувало в пізнішій творчості поета і часто сягало містичних вершин.

Основною характеристикою стилю Стефановича є його дуже індивідуальна поетична мова, базована на вживанні архаїзмів і неологізмів (теж творених в архаїчно-ритуальному дусі) та на своєрідній синтаксі. У ранній творчості Стефановича переважають романтично-символістичні елементи (образно споріднені з народною творчістю), у пізнішій його мова стає рубаною і загостреною, поет часто ламає ритміку в різких спадистих каденціях, що дає відчуття рокованости, кінецьсвітности, апокаліптичности.

Автор поетичних збірок «Поезії» (1927), «Зібрані твори» (1975, посмертно).

Окремі видання творів

• Стефанович О. Поезії. Збірка І (1923—1926). Прага, 1927. 48 с.
• Стефанович О. Stefanos І. Прага, 1938. 80 с.
• Стефанович О. Зібрані твори / Упор. Б.Бойчука. Торонто: Євшан-зілля, 1975. 304 с.

Видання про Стефановича

• Антонович-Рудницька М. Олекса Стефанович. Вінніпег-Едмонтон, 1970. 20 с. : https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/5015/file.pdf
• Стефанович О. Возлюби її до крови. Літературна спадщина. Дослідження. Документи. Рівне, 2003. 140 с.

Аудіозаписи творів

• Олекса Стефанович. «Гірчавінь полинів…»: https://www.youtube.com/watch?v=uU-mLr6wFGk

Література

• Андрухович Ю. Олекса Стефанович: буколіка та героїка // Дзвін. 1990. № 2.
• Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
• Бойчук Б. Олекса Стефанович // Спомини в біографії. К.: Факт, 2003. С. 76-82.
• Василишин І. Художньо-екзистенціальні особливості повоєнної лірики Олекси Стефановича //Вісниківство: літературна традиція та ідеї. Збірник наук. праць, присвячений пам'яті В.Іванишина / Ред. колегія: Л. Кравченко (голова), О. Баган та ін. Дрогобич: Коло, 2009. С.103-113.
• Дем'янчук Г. Олекса Стефанович: Літ. портрет. Рівне: Волинські обереги, 1999. 23 с.
• Качуровський І. Про лірику Олекси Стефановича // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. С. 420—427.
• Oleksa Stefanovych // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 /Edited by Halyna Petrenko [S. l. : s.n.]. P. 153.
• Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. 280 с.Рахманний Р. Поезія міжвоєнного покоління // Україна атомного віку. Есеї і статті. 1945—1986.-Торонто: Гомін України, 1988.С. 446—464.
• Рязанцева Т. Бранець вічності: Аспекти поетичної творчості Олекси Стефановича. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. 106 с.
• Савка М. Олекса Стефанович: візія України у площині міфу //Слово і Час. 1999. № 10. -С. 8-10.
• Скорина Л. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. Вид. 2-е, доп. Черкаси: Брама-Україна. 2005. 384с.
• Слабошпицький М. Самітник із Боффало. Олекса Стефанович // 25 поетів української діаспори. К.: Ярославів Вал, 2006. С. 677—707.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. 516 с.
• Цимбалюк Є. Один з незабутньої Празької школи. // Свобода, № 44 від 30 жовтня 2009, с. 17.

Посилання

• Стефанович Олекса Коронатович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 951-952.

https://www.youtube.com/watch?v=tuVPQwO-X7E(вірш "Древній" заспівали під гитару)

• Пропаща сила, або Загадковий співець таємничої Волині. Газета «День». № 161, 11 вересня 2009